Голодомор – акт геноциду
Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933
роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель
мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та
Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення
українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини
українських селян.
Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів,
заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської
торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців
життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму –
злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року
про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.
Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу
законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в
Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.
Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна,
В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано
винними в організації Голодомору.
Багато десятиліть у СРСР тема Голодомору перебувала під суворою забороною.
Сталінський режим створив систему приховування правди про вбивство голодом
мільйонів українців у 1932 – 1933 роках. Тодішнє керівництво СРСР блокувало
будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні. Воно свідомо дезорієнтувало
світову громадськість – мовляв, у них ніхто не голодує. Тим не менш, деякі
західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій
голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду про злочин
убивства там мільйонів людей.
У радянській Україні небезпечно було не тільки писати про штучний голод у
пресі, листах до партійних “вождів” або ж родичам за кордон, але навіть у
приватних щоденниках. Будь-який необережний запис міг зруйнувати життя,
вилитися в десятиліття таборів ГУЛАГу. Та попри всі небезпеки були люди, які не
могли замовчати цей злочин. Вони намагалися в різний спосіб розповісти та
зберегти правду, донести її до світу.
Ми називаємо їх “Людьми Правди”. І цього року особливо вшановуємо їх – за
чесність і мужність. Ці Люди за сферою діяльності абсолютно різні – від
колгоспного сторожа на Харківщині до Президента Ради Ліги Націй. Але усіх їх
об’єднує спільне прагнення – донести до суспільства правду про страшні злочини
комуністичної влади (див. додаток 1).
Мета проведення заходів з ушанування пам’яті загиблих від Голодомору:
поглибити знання в учнів про Голодомор як геноциду Українського народу,
його причини, перебіг і наслідки;
акцентувати на тому, що Голодомор 1932 – 1933 років був наслідком не
стихійного лиха, а спланованих системних заходів тоталітарного комуністичного
режиму, був злочином геноциду;
наголосити на сміливому чині Людей Правди та особливостях їх внеску у
викриття злочинів комуністичного режиму;
сприяти розвитку всіх видів інтелекту (академічному, практичному,
креативному, емоційному й соціальному) як головної умови всебічного розвитку
особистості, її самореалізації як громадянина України;
виховувати почуття стурбованості долею невинних жертв тоталітарного режиму,
навчати сприймати чужу біду та біль як свій власний;
залучення учнівської молоді до меморіальних заходів із вшанування пам’яті
жертв геноциду Українського народу – Голодомору 1932 – 1933 років в Україні,
зокрема акції “Запали свічку”.
У гімназії були складені План
заходів , у якому взяли участь всі учні та педагоги.
Комментариев нет:
Отправить комментарий